Тартак - лісопилка

Точкою відліку історії гурту ТАРТАК є 1996-й рік. Саме тоді новостворений проект бере участь у відбірковому турі фестивалю «Червона Рута», на якому незабаром з впевненістю перемагає. Презентувавши на фестивалі пісні «О-ля-ля», «Подаруй Мені Кохання» та «Божевільні Танці», ТАРТАК стає лауреатом 1-ї премії в жанрі танцювальної музики. Наприкінці 1997-го року до Сашка Положинського та Василя Зінкевича-молодшого, які на той момент і складали гурт, а скоріше – просто дует, долучилися два Андрія: Андрій Благун – клавішник – та гітарист Андрій «Муха» Самойло. У цьому складі на початку 1998-го року ТАРТАКівці й проїхали по всій Україні як переможці фестивалю «Червона Рута-97».

По закінченні туру ТАРТАК спіткали невдачі за невдачами. Спочатку була неприємність через заборону виступати на відкритих майданчиках в Києві, потім колектив вимушено покинув Василь Зінкевич-молодший. Гурт довго балансував у повітрі, аж поки їх під опіку не взяв продюсер Олексій Яковлєв. За цей час Сашко Положинський встиг попрацювати ведучим хіт-параду «12-2», що виходив на радіо «Промінь», та побувати ведучим на Biz-Tv, а згодом на ICTV – у хіт-параді «Русскіє Горкі», що дало можливість зробити ТАРТАК, в особі фронтмена, більш впізнаваним.

Наприкінці 1999-го до складу гурту входить ді-джей Валентин Матіюк і вже з початку 2000-го року ТАРТАК засів за запис свого дебютного альбому. Майже два роки тривав запис – через різноманітні об’єктивні та суб’єктивні затримки – і от, наприкінці 2001-го року, світ все ж таки побачив дебютний альбом ТАРТАКа «Демо_Графічний_ Вибух». До альбому увійшли як зовсім нові пісні, так і вже досить давні, але в новому звучанні, з якими ТАРТАК переміг на «Червоній Руті».

Дебют був вдалим. Із 12-ти пісень, що входили до альбому, майже половина була на слуху у всього народу. Цей альбом був ще й дуже плодючим на відео – 5 пісень відзначились відеокліпами. Перший кліп для ТАРТАКівців – на пісню «О-ля-ля» – відзняв Віктор Приходько ще в 1999-му році. Потім був кліп «Кожнетіло» Ігоря Іванова (2000), Віктор Придувалов відзначився у роботі над піснею «100%-ний Плагіат» (2001), а в 2002-му – вже після виходу альбому в світ – Юрій Морозов відзняв кліп «Буча-Чака», а Олександр Кириєнко – «Божевільні Танці». В жовтні ж 2001-го розпочав свою роботу офіційний сайт ТАРТАКа www.tartak.com.ua.

Після виходу в світ «Системи Нервів» у складі ТАРТАКА сталися важливі зміни. В гурт прийшли барабанщик Едуард Косорапов та басист Дмитро Чуєв, які до ТАРТАКа грали у черкаському гурті ДАСТ МІКС. Прихід нових музикантів дав можливість перейти до повного живого звучання на концертах – без підкладок та секвенцій, що зробило виступи ТАРТАКа ще більш драйвовими та по-справжньому рок-овими. Один за одним ТАРТАК запрошують всі найбільші українські фестивалі – «Таврійські Ігри», »Перлини Сезону», »Лемківська Ватра» в Польщі, »Екстримізм» у Києві, »Рокотека» у Львові, фестиваль »Чайка» вперше запрошує ТАРТАК у якості хедлайнера, та апогеєм цієї фестивальної ходи стає виступ на культовій »Рок-Екзистенції».

Десь із середини 2002-го року ТАРТАК сідає за запис свого другого альбому. Ідею щодо створення підбірки пісень, записаних разом з друзями, Сашко виношував досить давно. І от вже в березні 2003-го року новостворений альбом дуетів – «Система Нервів» – можна було знайти в усіх музичних крамничках України. В «Систему Нервів» увійшло 17 пісень, до яких, окрім ТАРТАКівців, доклали своїх зусиль Катя Chilly, гурти ТНМК, DE SHIFER, ФАКТИЧНО САМІ, МОТОР’РОЛЛА, дует СВІТЯЗЬ та інші не менш талановиті люди. Спільна пісня ТАРТАКА з РОЛЛІКСОМ «МікрOff/Onна Перевірка», пісня «Понад Хмарами», яку ТАРТАК записав разом із Катею Chilly, та пісня «Ні, Я Не Ту Кохав», записана разом із дуетом СВІТЯЗЬ, відзначилися кліпами. До речі, кліп зі СВІТЯЗем відзняли аж в 2005-му році, і тільки тоді пісня стала всенародним хітом. Режисером всіх трьох кліпів з цього альбому став Віктор Придувалов.

Всю першу половину 2004-го року ТАРТАК провів у студії, і як результат, в червні виходить новий, третій за рахунком, альбом ТАРТАКа «Музичний Лист Щастя». Альбом містить 15 заявлених композицій, серед яких такі відомі, в тому числі й завдяки створеним відеокліпам, пісні, як «Весело!», «Нашеліто», «Хулігани», «Я Не Хочу» та «Стільникове Кохання».

«Я Не Хочу», вперше наживо представлена у Києві 24-го серпня на Майдані Незалежності, стала відображенням думок та почуттів мільйонів українців – тих, які за кілька місяців, стали учасниками і творцями Помаранчевої Революції.

Початок 2005-го року відзначився змінами. В середині лютого, на Європейській площі в Києві, ТАРТАК дає останній концерт у тому складі, бо на початку квітня 2005-го року Андрій «Муха» та ді-джей Валік вирішили залишити ТАРТАК, щоб розпочати новий творчий етап у іншому гурті. Деяким прихильникам важко було сприйняти таку новину, але вже наприкінці квітня ТАРТАК повідомив, що в гурті відбулися зміни-заміни. До ТАРТАКа приєдналися Антон Єгоров – гітарист, який на той час вже встиг пограти у гуртах БУГІ ВУГІ ДЖЕМ СЛЕМ і ПРОЗОРІ, та Віталій Павлишин, більш відомий як ді-джей Архітектор Мендисабель, якого вже на той момент асоціювали з ТАРТАКом. Свого часу Віталій скретчував у складі гурту ХВК, а з ТАРТАКОМ його пов’язувала давня дружба і співпраця в якості дизайнера обкладинок альбомів, сайту, кліпу «Весело!» та фірмових футболок.

Восени 2005-го року ТАРТАК з головою занурився в акцію «Не Будь Байдужим!». Головна ідея акції – спонукати українців до громадянської активності, захищати свої права та врешті-решт зробити нашу країну Україною. Акція громадська – некомерційна і неполітична. З цією акцією ТАРТАК відвідав більше десяти невеликих міст України, в яких раніше ніколи не виступав, та й взагалі де рідко хто буває з концертами.

На початку зими, а саме – 1-го грудня ТАРТАКівці презентували альбом реміксів «Перший Комерційний». Пісні, що увійшли до цієї підбірки, всім давно знайомі з попередніх альбомів, але здаються новими, бо над ними «пошаманила» ціла купа талановитих людей – переважно зі світу української електронної музики.

Наприкінці того ж 2005-го року світ побачив і новий, четвертий, альбом гурту ТАРТАК – «Гуляйгород». Поштовхом до створення цього альбому стала пропозиція Олега Скрипки виступити на етно-фестивалі "Країна Мрій – 2005". Запросивши до співпраці кіровоградський етнографічний колектив ГУЛЯЙГОРОД, ТАРТАК підготував спеціальну фестивальну програму. Однак вже після перших виступів стало зрозуміло, що і сама робота в цьому напрямку, та її результат, є дуже цікавими – як для учасників обох гуртів, так і для прихильників. Виступивши з новою програмою ще на кількох фестивалях в Україні та Польщі, ТАРТАК і ГУЛЯЙГОРОД до кінця 2005-го року весь матеріал оформили у повноцінний студійний диск. 6-го січня 2006-го року, на Святвечір, ТАРТАК і ГУЛЯЙГОРОД зробили сюрприз всім своїм прихильникам та друзям, представивши нові пісні у Різдвяному виступі на телеканалі М1 в проекті «tvій формат».

У тому ж місяці ТАРТАК та ГУЛЯЙГОРОД взяли участь у зимовому фестивалі «Бакуріані – 2006», який проходив в Грузії, а в лютому-березні представили свою програму в багатьох містах України. Було відзнято і два відеокліпи – «Чорноморець», режисером якого став Іван Ясній, та »Ой Учора В Куми», який створив автор кліпів «Хулігани» та «Нашеліто» Тарас Химич.

В травні 2006-го року весь світ почав активно занурюватися у чемпіонат світу з футболу. На підтримку Української Збірної, яка вперше в історії потрапила у фінальну частину цього чемпіонату, ТАРТАКівці вирішили записати пісню «Україно, Забивай!». Щоб українські вболівальники, своїм масовим співом ще краще енергетично підтримували наших футболістів, було відзнято відеокліп та випущено максі-сингл «Україно, Забивай!». Відео створила агенція «А7», першою музичною роботою котрої колись стала тартаківська пісня «Стільникове Кохання», а над іншими максі-сингловими версіями «Україно, Забивай!» попрацювали музиканти ТАРТАКа, а також їхні друзі з ФДР-радіоцентру та з гуртів АБИ МС і ФАКТИЧНО САМІ.

Наприкінці червня ТАРТАКівці зробили ще один сюрприз для своїх прихильників – випустили компакт-диск зі своєю музичною історією. Усі 4 альбоми та 1 альбом реміксів вийшли на одному диску у форматі мр3.

До речі, на межі осінь-зима 2006-го року виповнюється 10 років із Дня народження гурту ТАРТАК. Першою ластівкою цього свята став запуск оновленого сайту www.tartak.com.ua. Але подарунки та сюрпризи на цьому тільки розпочинаються! Вже наприкінці 2006-го року у світ вийде новий альбом ТАРТАКа – альбом пісень про кохання «Сльози Та Соплі». А далі буде...;)

тартак альтернатива???мне нравиться если шо помираэ твоэ кохання:):)

ALta пишет:мне оч понравилась их новая песня.. "Не кажучи нікому"..
вот здесь можно просмотреть клип на эту песню..)

Ага. Мені теж подобається дуже, незважаючи на моє особливе ставлення до УПА. :bounce: От)

smille пишет:тартак альтернатива???мне нравиться если шо помираэ твоэ кохання:):)

а цікаво до якого стилю б ти їх віднесла????? :affraid:

ну мені здається що це рок...хоча я розумію що тут імхо вже...а я знаю!альтернативний рок?:)так пійде?:)

Автори / Тартак / «Бачу себе в ролі верховного довічного правителя України» - Сашко Положинський


Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський не потребує зайвого представлення. Творча діяльність «кращого хлопця на селі» добре відома як дітям, так уже й поважним дорослим людям. Проте, не зважаючи на свій вік і статус під драйвову музику формації всидіти на місці не може ніхто. Окрім того Сашко Положинський бере досить активну участь у суспільно-політичному житті країни. Під час туру «Тартака» містами України нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися із ним у «Хмільному домі Роберта Домса». Виснажений після майже двогодинного виступу він все ж таки радо погодився поспілкуватися. Отож, про особисті плани, нові потуги і зміни в житті гурту, роботу ведучого і трішки про політику у ексклюзивному інтерв’ю з Сашком Положинським.


- З якими намірами і планами вступив у цей рік «Тартак» і особисто ти?

- Як правило, у нас ніяких глобальних проектів не існує. В першу чергу ми намагаємося працювати у власне задоволення. Поки що можу сказати, що рік починається вдало, адже даємо концерти. Традиційно ми дали їх старт виступом на майдані Незалежності після новорічного салюту. Щоправда, несподіванкою стало запрошення від Тараса Чубая на проект «Наше Різдво». Зараз триває наш всеукраїнський тур, який «зачепить» десять міст від заходу до сходу України. В цьому тішить те, що більшість із них будуть клубними. Адже такі концерти, це робота у власне задоволення, ближче спілкування з публікою. Тобто, можна сказати, що поки що рік триває добре. А як воно далі буде – побачимо.

- А як в особистому плані?


- Особистих планів в мене взагалі ніколи не має. Може, сім’я буде. Я не знаю. Хоча, поки що, нічого такого не планується. Я людина настрою і імпровізації.

- Чи скоро можна буде очікувати від вашої формації нового альбому?

- З новим альбомом як завжди питання не визначене. Ідей та різних задумок багато, а за що ми візьмемося і коли сказати не можу. Я люблю говорити про уже зроблене. Наразі, після «Не кажучи нікому» ми записали тільки одну пісню, яку виконували в програмі «Наше Різдво».

- А чи не буде він такий самий сльозливий і сопливий як останній?

- Та ні. Останній альбом був спеціально зроблений таким. Повторювати вже зроблене ми не звикли. Я знаю, що є багато людей, які чекають від музикантів повторення одного й того самого, від альбому до альбому. Ми ж любимо змінюватися, зокрема змінювати музику, тексти, підходи… Можливо, десь в чомусь ми й повторюємося, але завжди намагаємося зробити щось новеньке і свіженьке. Таке, щоби було цікаве нам самим. Коли ми робимо пісні різних настроїв, це не означає, що ми щось втрачаємо з того що ми мали. Шукаючи щось нове намагаємося не втратити старого. Але, якщо і втрачаємо щось старе, то, як правило, це щось нехороше.

- Сашко Положинський може започаткувати свій сольний проект?


- Сольний проект це досить відносне поняття. Скажімо, альбом «Тричі» спільного проекту «ПоНеДілОк». В його записі я брав досить активну участь, але чи можна говорити, що це мій проект? Ні, не можна. Ну що значить сольний проект? Я сам не музикант, не вмію писати музику і мені все одно потрібно шукати музикантів з якими я це зроблю. Але в мене вже є музиканти групи «Тартак» з якими я роблю пісні, які мені хочеться робити. Тому для чого робити сольну кар’єру під лейбом «Сашко Положинський»? Часом мене окремо від гурту запрошують заспівати разом. Зараз є близько десятка таких пісень. Тому, у мене виникла, що якщо їх назбирається достатня кількість і вони будуть дійсно цікавими, то видати їх окремим альбомом. Але говорити чи точно це буде чи ні поки що не можу. Як вийде.

- Зараз у вашому колективі своєрідне поповненя – у вас з’явилися дві дівчини. Хто вони і звідки? І чи надовго затримаються у вашому колективі?




- Це Інна і Юля. Вони з автентичного українського фольклору. Родом з Кіровоградської і Сумської області. Навчаються у Національному університеті культури і мистецтв імені Поплавського (сміється). Так сталося, що коли ми розійшлися з «Гуляйгородом», то нам хотілося продовжувати грати ті пісні, які ми разом створили. Щоб наші творчі потуги не пропали даремно ми попросили дівчат попрацювати разом з нами. Вони, можна сказати, просто нас виручили і ми дуже задоволені цією співпрацею. Наразі з дівчатами ми вже записали нову пісню. Якщо все буде добре, то, можливо, запишемо ще щось. Як це все відбуватиметься в повному обсязі і як довго триватиме сказати важко.

- Що ж все таки стало каменем спотикання між «Тартаком» і «Гуляйгородом»?

- Особисті якості керівника «Гуляйгорода» зіграли у цьому вирішальну роль. З моєї точки зору він виявився дуже непорядною людиною. Враховуючи весь цей негатив і бруд, який я чую на свою адресу з його уст, або уст людей, які почули це неправдиве про мене від нього і продовжують це розповсюджувати, я переконаний, що не помилився в цій людині. Я помилився в ньому коли ми познайомилися, але зараз зробив правильно що ми розійшлися. Не люблю працювати з людьми, яких вважаю непорядними. Хоча, звичайно, хтось так може сказати і про мене. Але не вважаю, що я непорядний.

- Вважаєш себе білим і пухнастим?

- Я не білий, не пухнастий, взагалі, дуже важка людина і не завжди приємний в спілкуванні, але ніколи не чиню з людьми непорядно. В мене ніколи не буває такого, що на словах одне, а на ділі інакше. Даного слова ніколи не змінюю і ніколи не обіцяю того, чого не можу виконати. Вважаю це однією із своїх позитивних рис.

- Як тобі праця ведучого?

- Я себе пробую у цій ролі скільки себе пам’ятаю (сміється). Зараз працюю ведучим на радіо «Європа плюс». Разом з Кузьмою і Романом Давидовим ведемо щоденне ранкове шоу. Продовжую працювати і ведучим концертів. Не збираюся відмовлятися в своєму житті від того, що мені вдається і цікаво.

- Пропозицій вести програми на кшталт «Шейканемо», яку веде Кузьма, тобі не надходило? І чи погодився на таке б?


- Ні, таких пропозицій не надходило. Я готовий говорити лише про конкретні пропозиції.

- Багато співаків лізе до політичного Олімпу. Положинського серед них можна буде побачити?


- Політикою має право займатися кожен громадянин України, який вважає себе достатньо підготовленим для цього. За умови, що він керується не власними корисливими мотивами, а загальноукраїнськими. Проти такого я не проти. Себе у ролі політика я не бачу. Але я бачу себе в ролі верховного довічного правителя України. Так, що якщо з’явиться десь вакансія – звертайтеся, я готовий.

- Якщо б вам запропонували звання Героя України ви б його прийняли?

- З якої б то радості мені хтось це запропонував? Хіба що під впливом наркотиків. Не думаю, що заслуговую на це звання. Багато людей які дійсно заслуговують на це звання його ще не отримали. Коли вони його отримають, то тоді можна буде думати кого нагороджувати далі. І тоді, можливо, десь там по вислузі років і спливе моє ім’я. Але, скажу чесно, я цього не прагну. Будь-які звання, нагороди і грамоти мене не цікавлять. Мені основне щоб я жив як хочу, займався тим чим хочу і отримував від цього задоволення.

- В твої руки віддали Міністерство культури…

- Я б не взявся за це міністерство. Більше б хотів посаду секретаря Ради національної безпеки. Тобто, якусь силову структуру, бо міністерство культури поки що дуже слабка структура. А вже б після того як би змінив трішки лад на користь суспільства, а не окремих людей, то можна було б поговорити і про посаду міністра культури.

- Ти виглядаєш досить серйозною людиною. А чи любиш трішки повар`ювати?

- А я постійно вар`юю. Працюю з дуже веселими музикантами і якби я був з ними серйозний, то, напевно, здурів би вже. А так, оскільки вони люблять повар`ювати, то ця зараза періодично і на мене перекидається. Іноді ми просто любимо подуркувати.
Павло Паламарчук, «ХайВей»

Я поважаю Сашка та гурт Тартак. Особливо за їхню національну свідомість

ПолоЖ АлкоголЬ!!!!!

а може то не алкоголь.
До речі, останнього часу, при слові Тартак я пригадую цю пісню-сором Інгліш сонг. Фу.. І одразу мені так бридко((

не чула я такої.....

У тій смислі скільки сенсу та життя, що нічого ти не розумієш!

Фу. сподіваюся, то був такий стьоб, Тарасе))